Рушники на смерть

Величезну ритуальну роль відіграють рушники у поховальних і поминальних обрядах. Поховальний обряд є символом переходу людини в інший світ. Рушник символізує дорогу життя, де початок - це народження, кінець - завершення життєвого шляху. За звичаєм старші люди заздалегідь готують рушники та вбрання собі "на смерть". У деяких селах похоронні рушники виготовлялися однією майстринею на все село.

Як знак жалоби рушник вивішують на воротях або у вікнах хати, де є померлий. За звичаєм його тіло обмивають і витирають рушником. Іноді рушниками накривали тіло небіжчика, або клали під ноги. Неодружену молодь ховають у весільному вбранні, складовою частиною якого також є рушник.

Часто перев'язувади рушником корогви, хрести, які несли попереду похоронної процесії. Віз, на якому везли домовину, встеляли рушником або килимом. Домовину також прикривали рушником, на якій клали хліб.

За звичаєи давніше опускали домовину до ями на довгих (до 12 м) рушниках або на полотні. Пізніше стали спускати на мотузках.

Тих, хто несе хреста, корогви, віко й домовину, пов'язують хусточками або рушниками, які залишаються учасникам процесії. Копачам також дають хустки або рушники. Нікому х тих. хто допомагаю на похороні, не платять грішми. Після похорону учасники поминального обіду обов'язково миють руки і витирають їх рушником.

Намогильний хрест, особливо на похованні хлопця, також перев'язують рушником. Звичай вішати рушник на хрест найбільше зберігля на Поліссі і в Карпатах. Зняти рушник з хреста на цвинтарі або при дорозі вважається за тяжкий гріх. Найчастіше рушники пов'язують на хрести у поминальні дні.

Звичай велить на третій, дев'ятий, сороковий день після поховання, а також через рік провідувати покійних, розкладати на могилах рушники з поминальними стравами. Ці рушники не забирають - вони лишаються на могилі, поки не зотліють.